Статті

ЙОСИП ПЕТРОВИЧ СТАНЬКО - творець нового художньо-технічного прийому орнаментального різьблення, талановитий майстер, завдяки якому відбулось становлення яворівської школи, основоположник яворівської різьби.

Народився 30 квітня 1893 року в місті Яворові Львівської області. В 1907 -1911 рр. Й. Станько навчався різьбярства в «Краєвому науковому верстаті» (м. Яворів) під керівництвом П. Придаткевича – випускника Віденської школи художнього промислу, а в 1912 році продовжив навчання у Львівській промисловій школі (сьогодні Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша), після закінчення якої працював майстром-інструктором в Яворівській промисловій школі (1920-1939 рр.).

У вільний час майстер працював над виготовленням іграшок, розмальовував скрині, вивчав особливості інших видів народної творчості Детальне вивчення орнаментики дитячих забавок, особливо мальованих скринь, спонукало до виникнення нового задуму. Майстер почав різьбити на дерев'яних виробах рослинний орнамент, який місцеві умільці вже кілька століть наносили на забавки та скрині. Він розробив методику і технологію виконання, підібрав для кожного елемента яворівського орнаменту відповідний  інструмент, описав як і що виконувати. Й. Станько почав вирізувати неглибокими нарізами орнаментику мальованих скринь. Домінуючі в розписі скринь і забавок рослинні мотиви було важко передати тригранними виїмками, і Станько почав їх наносити на площини неглибокими вирізами, використовуючи різні за розмірами заокруглення стамесок. Такий спосіб привів до утворення неглибоких виїмок, що легко компонувались з контурними прорізами прямих, ламаних і хвилястих ліній. Перш ніж приступити до вирізування майстер відповідно підготовляв вироби. Різні за формами вироби він суцільно покривав бейцовими фарбами темно-коричневого, темно-зеленого або чорного кольорів і полірував. На цьому фоні контурними неглибокими нарізами, вибиранням і цяткуванням площини наносив згідно з композиційним задумом рослинні і геометричні мотиви. При такій системі декорування плоско різьблені дрібні рослинні і геометричні мотиви природного кольору дерева створювали тонке, мерехтливе мереживо, яке виділялось, контрастуючи з тонованим полем. Технічна вправність, досвід і наполеглива праця привела до успіхів. Порівняна легкість виконання і висока якість нової різьби притягували багатьох ентузіастів, які під керівництвом майстра виготовляли різні предмети домашнього вжитку. Одним із перших виробів, які прикрасила нова різьба, були касетки у формі мініатюрної яворівської скрині на коліщатах, а пізніше в формі паралелепіпеда розміром 25 на 15 см. Орнамент на виробах розміщався в такому порядку: в центрі кришки скрині була пишна розетка або вазон рослинного орнаменту – листочки, гілочки, сіточки. Вони вузькою канвою оточували і доповнювали композиційний задум автора. Бокові частини теж покривались орнаментом, проте він був скромніший, ніж на кришці. Це зумовлювалось тим, щоб не відвертати уваги глядача від основної композиції на виробі. При оздобленні яворівською різьбою декоративних тарілок центральним мотивом теж виступала розетка, яка розміщувалась на дні. По краях виконувались частини основного орнаменту, які повторювались між собою. Відділявся основний орнамент канвою, яка складалась з мініатюрних підківок.

Масове підхоплення творчого і технологічного винаходу майстра почалось у 1954-1955 роках, коли його запроваджують в програму навчання у Яворівській школі художніх ремесел (сьогодні Художнє професійно-технічне училище смт Івано - Франкове). Станьківська технологія різьблення стає яворівською, бо виготовлення речей-творів стає надбанням не тільки одного майстра, але, насамперед, школи художніх ремесел, майстрів в артілі ім. Т.Г. Шевченка та ін. Не зупиняючись на досягнутому, майстер продовжував пошуки використання яворівської різьби на тематичних виробах, пов'язаних з сюжетними портретними зображеннями. Ним було виконане декоративне панно, присвячене 100-річчю від дня народження Франка, портрети Т.Г. Шевченка і І.Я. Франка, О. Маковея та інші. У 1960-1963 роках Й. Станько працював над творчим використанням яворівського розпису на предметах побутового і сувенірного призначення. В 1961 році Й. Станько за ряд сувенірних виробів одержав першу премію Республіканського художнього фонду. З 1962 року художні вироби з дерева учнів училища експонуються на Виставці Досягнень Народного Господарства (ВДНГ) в Москві та в Києві в павільйоні Профтехосвіти, і на міжнародних виставках в країнах Європи, Америки, Азії та Африки. Роботи мали загальне визнання та схвалення. Нагороджувався золотими, срібними, бронзовими медалями, дипломами і грамотами.

У повсякденному житті це була людина значного розуму, великої чесності, порядності, скромності, великої творчості та працездатності. В юності був музикантом, грав на кларнеті. Володів п'ятьма мовами. Хоровий спів, участь у драматичному гуртку, в творчому житті «Просвіти» - це був його вечірній спосіб життя. Надзвичайно любив світ природи. Це приносило йому радість, адже там він черпав достатню кількість елементів для створення яворівської різьби рослинного характеру.

В 1963 році після переведення училища з Яворова в селище Івано - Франкове майстер працював у домашній майстерні. Земне життя талановитого майстра зупинилось 17 листопада 1967 року, залишивши за собою багатство яворівської різьби у великій спадщині народного мистецтва України.

Творчість Йосипа Петровича Станька відкрила нову сторінку у розвитку українського декоративного мистецтва. Започаткована ним яворівська різьба завоювала собі право стати невід'ємною частиною українського народного мистецтва і знайшла широке визнання за межами України. Творчість майстра визначила певний напрям у розвитку орнаментального різьблення, який підтримали і розвивають його учні в Художньому професійно-технічному училищі , яке з 2014 року назване його іменем. Сьогодні нове покоління майстрів вносить в розвиток яворівської орнаментальної різьби щось своє і одночасно спільне – станківське, яворівське. Яворівська школа різьблення дістала визнання в громадськості не тільки на Україні, але й у світі.

Сава Миколайович Мельник – народний майстер декоративно-прикладного мистецтва, різьбяр. Народився 18 грудня 1924 року в с. Вила Ярузькі на Вінничині в селянській родині. Після закінчення семирічної школи сільської молоді працював на різних роботах в колгоспі. З березня 1944 року у складі Червоної армії брав участь у Другій світовій війні, двічі поранений у боях під Яссами та Будапештом. У 1946-1951 рр. навчався в Косівському училищі декоративно-прикладного мистецтва. З вересня 1951 року – викладач Яворівської школи художніх ремесел. На протязі 1951-1955 років С.М. Мельник успішно оволодів технікою яворівської орнаментальної та лемківської різьби по дереву. Визначальну роль у формування Мельника як майстра - різьбяра відіграв Й.П. Станько. Внаслідок наполегливої праці він успішно оволодів новими для нього видами різьби і методикою їх виконання. Серед перших його робіт, оздоблених яворівською різьбою, були 2 шкатулки та 2 тарелі з портретами Т.Г. Шевченка та І.Я. Франка. З часом удосконалювалась композиція яворівського орнаменту, урізноманітнювався асортимент його художніх виробів.

Майстру припали до душі невибагливі рослинні форми яворівського орнаменту, незначна кількість мотивів (десь 20-35) і композиційних схем. Йому імпонували їх мелодійність, емоційна звучність. С.М. Мельнику подобалося, що технологія яворівської різьби пов'язана,хоч і умовно, з малюванням. Виріб виготовляють токарним чи столярним способом, шліфують, фарбують (тонують) барвниками. Основний колір – темно-коричневий з тоновими розтяжками аж до світлої деревини. Саме так переважно тонував Й.П. Станько, інколи обирав зелене тло.